Все починалось як завжди...
Зустрілись поглядом вони
Обійми, ніжність, поцілунки-
Найідеальніші стосунки.

Та все пройшло... Розбито мрії
І він живе тепер своїм життям.
Вона залишилась у безнадії.
Її повітрям був лиш він. Тепер його нема.

Все світло згасло, коли зрадив.
Всі звуки, тіні, кольори
Злились в одне єдине ціле.
Душа її кричала :"Не іди"!

Вона могла пробачити усе.
Її любов-це величезна сила.
Та він пішов, не зрозумівши те,
На скільки сильно дівчина любила.

Знайшов у іншій він розвагу
І ту вже більше не кохав.
Вона тепер не жила-існувала
ЇЇ частинку серця він забрав.

Вона стояла над проваллям...
І проклинала долю і себе
Отрутою було кохання
Заполонила тьма життя усе.

З життям прощатись так вона хотіла.
Його нема. Вона одна...
Для чого так вона любила?!
А він пішов. Для нього все це гра...

Стояла над обривом вся в сльозах
І серце розривалося від болі.
Усе прекрасне так і залишилось в снах
Не витримала підступу від долі.

І крок вперед - була її розрада.
Без сумніву вона зробила це!
Вона так сильно вірила й кохала...
А він любив... Любив лише себе...